Засідання методичного об'єднання класних керівників

 

Робота з підлітками з девіантною поведінкою

 Мета : підвищити рівень поінформованості вчителів  про можливі причини виникнення девіантної поведінки в дитини, особливості  профілактичної роботи з дітьми даної категорії.

Обладнання: стільці по кількості учасників ,  проектор, аркуші паперу, пелюстки ромашки, презентація, аркуші з ситуаціями,

Хід засідання

І. Організаційна частина

ІІ. Оголошення теми засідання

ІІІ. Вправа «Ромашка».

            Учасникам дається дві хвилини для роздумів , щоб закінчити фразу: «Учень для мене це ...». Відповіді записуються на пелюстках ромашки та зачитуються. Пелюстки прикріплюють до жовтої серединки квітки, на якій заздалегідь написано слово «учень».

ІV. Мозковий штурм (5 хв.).

Запитання для учасників групи «Що таке девіантна поведінка?».

 Психолог, враховуючи відповіді учасників робить  висновок, що «девіантна поведінка» ‒ це поведінка, яка відхиляється від вікової норми людини та суперечить сформованим правилам конкретного суспільства. Проте, відхилення від норми можуть вважатися, як позитивними, так і негативними. До прикладів позитивних відхилень від прийнятої норми можна віднести творчу, обдаровану людину, яка зуміла успішно адаптуватися в суспільстві. Однак, на сьогоднішньому занятті увага буде приділятися негативним формам прояву девіантної поведінки. Мова буде йти про дітей з так званою «важкою поведінкою».

V. Інформаційне повідомлення

Організація профілактичної, превентивної та корекційної роботи з дітьми, котрі схильні до прояву девіантної поведінки є одним із основних завдань діяльності спеціалістів  шкільної психологічної служби. Такі діти, як правило перебувають на внутрішкільному обліку, а часто і на обліку в кримінальній міліції у справах дітей, службі у справах дітей.

Перші прояви девіацій бувають ще у дитинстві. Особливо гостро виявляються в підлітковому віці.

Види: злочини, аморальна поведінка, суїцид, алкоголізм, наркоманія.

Для девіантних підлітків характерно: висока емоційність, невитриманість, імпульсивність, психологічна нестійкість, відсутність мети, брехливість, негативізм, опозиція, реакція імітації, групування, бродяжництво.

Стикаючись з дитиною з девіантною поведінкою закономірно виникає питання: «Чому він такий?». 

VІ.  Вправа «Андрійко та Богданко» (20 хв.).

Мета: показати можливі причини ворожого ставлення дітей до світу та свого оточення.

Для виконання вправи учасників об’єднують у 2 групи. Одна група буде виконувати роль хлопчика Андрійки, інша – Богданка.

Слово тренера. «Одного сонячного дня в пологовому будинку народилися 2 малюки, 2 хлопчики Андрійко та Богданко. Діти зраділи від того, що вони з’явилися на цей світ.

Батьки Андрійка з нетерпінням чекали на його появу, оскільки вже давно мріяли про дитину. Мати відразу ж взяла хлопчика на руки та почала ласкаво до нього промовляти.

Батьки Богдана теж були раді народженню синочка, хоча і не планували вагітність. Мати теж почала проявляти до дитини увагу та ласку.

Питання для обговорення:

 Як себе почуває Андрійко та Богданко?

 Що Богдан та Андрій можуть вже зараз знати про світ та про дорослих?

Протягом часу коли мами дітей знаходилися в лікарні батько Андрійка постійно відвідував їх, приділяв увагу сину та дружині. Батько Богдана влікарні не з’являвся, оскільки святкував народження сина в компанії своїх друзів. Мати Богдана дуже переймалася з цього приводу бо чоловік був схильний до зловживання алкоголем. На фоні переживань у неї пропало молоко та погіршилося здоров’я, тому вона не годувала дитину та не могла (хотіла) її бачити. Дитину на деякий час відлучили від матері і за нею доглядали медичні сестри.

Питання для обговорення:

 Як себе почуває Андрійко та Богданко?

 Що Богдан та Андрій зараз знають про світ та дорослих? 

Йшов час і мам разом із дітьми виписали із лікарні додому. Андрійка та його маму вдома зустрічали всі рідні та друзі радіючи їх поверненню та дарували подарунки для хлопчика.

Богданка та його матір теж зустрічав вдома батько в компанії спільних друзів, що згодом переросло в компанію де вже зловживали спиртними напоями та ніхто не приділяв уваги дитині, яку потрібно було годувати та перепелинати. На деякий час про хлопчика забули і на його плач ніхто не реагував.

Питання для обговорення:

 Як себе почуває Андрійко та Богданко?

 Що Богдан та Андрій зараз знають про світ та дорослих?

Час спливав. Діти підросли і вже почали ходити. Гуляючи на дитячому майданчику поруч з Андрійком весь час знаходилась його мати: вона допомагала гратися в пісочниці, катала на гойдалці, допомагала знайомитися з іншими дітьми. Коли траплялася халепа, мати брала сина на руки, притискала до себе, обіймала та заспокоювала. Богданко теж проводив час на вулиці але в пісочниці грався один, мати сиділа на лавці та була зайнята розмовами із своїми товаришками не приділяючи уваги сину, навіть коли він починав плакати.

Питання для обговорення:

 Як себе почуває Андрійко та Богданко?

 Що Богдан та Андрій зараз знають про світ та дорослих?

З часом діти подорослішали й пішли до дитячого садка. Андрійко постійно приходив до садочка з новими іграшками та яскравому одязі. Товаришував із дітьми та нетерпляче очікуючи того моменту коли по нього прийдуть батьки та заберуть додому. Мати Богданка теж зранку приводила сина до садочка. Одяг хлопчика був хоч і не новим але чистим. Богданко ходив з однією своєю іграшкою – м’яким ведмедиком, проте намагався забирати яскраві іграшки в інших дітей, кусаючи їх та роздаючи стусанів. Мати Богдана змушена була піти на роботу з  ненормованим графіком, тому хлопчик постійно залишався у садочку довше чим інші діти, часто його забирали додому подружки матері де він міг і заночувати. Батько поїхав на заробіток і вже близько року від нього не було

новин.

Питання для обговорення:

 Як себе почуває Андрійко та Богданко?

 Що Богдан та Андрій зараз знають про світ та дорослих?

Хлопці підростали. Настав час йти їм до школи. Батьки Андрійка разом із бабусями та дідусями накупували йому шкільного приладдя, вибрали найгарнішу шкільну форму, модний рюкзак та з нетерпінням чекали свято 1 вересня. Богданка мати теж зібрала до школи купивши найнеобхідніше приладдя, шкільну форму «на виріст», за пенсію, яку отримувала дитина по втраті годувальника (батько дитини був признаний судом безвісті відсутнім). Однак жінка познайомилася з іншим чоловіком і вони почали проживати разом. Новий чоловік матері ніякого інтересу до дитини не проявляв і не піклувався про

нього, поводився так нібито не помічає Богдана. Проте іноді в домі виникали сварки через дитину але мати майже завжди захищала Богдана.

Питання для обговорення:

 Як себе почуває Андрійко та Богданко?

 Що Богдан та Андрій зараз знають про світ та дорослих?

Ходячи до початкової школи Андрійка завжди завчасно приводили на уроки. Після школи батьки допомагали йому виконувати домашні завдання та відводили на гуртки за інтересами. Для того щоб дитина була під наглядом навіть під час уроків йому купили мобільний телефон. Богданко в першому класі теж вчасно приводили до школи, однак після того як стосунки з новим чоловіком у матері погіршилися вона почала заглядати до чарки й зранку забувати вчасно приводити сина на навчання. Були випадки коли дитина декілька днів не відвідувала навчання перебуваючи вдома з матір’ю без поважних причин, у жінки нібито не було часу відвести дитину.  Почавши пропускати навчання дитина стала погано вчитися, дома уроки з нею ніхто не робив, а в школі за невиконане домашнє завдання сварили та ставили погані оцінки, за що вдома лаяли, ображали та били. Хлопець втратив інтерес до навчання, на уроках весь час крутився, заважаючи іншим дітям та вчителям, на перервах міг вчинити бійку через те, що інші діти його обзивали називаючи

дурнем та роблячи зауваження до його зовнішнього вигляду. Крім того йому теж хотілося хоча б подивитися та потримати в руках мобільний телефон однокласника…

Питання для обговорення:

 Як себе почуває Андрійко та Богданко?

 Що Богдан та Андрій зараз знають про світ та дорослих?

 Чи буде у Богдана надалі бажання ходити до школи?

 Які емоції Богданко міг відчувати до Андрійка і чому?

 Які емоції відчувати ті учасники тренінгу, які були в ролі Богданка

та Андрійка?

 В чому причина девіантної поведінки Богдана?

Дякую за участь у вправі, знімайте ролі. Ви тепер знову Ви, а не інші люди.

Особистісно-мотиваційні прояви                                    Соціально-педагогічні

(потреба у визнанні, престижі,                                            (дефекти шкільного,           

самоствердженні)                                                                  сімейного виховання, що

                                                                                                призводять до байдужості у

                                                                                                навчанні та порушенні

                                                                                                 соціалізації)

                                                 

                                                   Причини              

                                                     девіантної

                                                  поведінки                      

           Біологічні                                                                           Психологічні

(зовнішні дефекти, негативне                                (наявність у дитини психопатології         

ставлення оточуючих, що                                       чи акцентуації (надмірного

призводить до замкненості та                                посилення окремих рис характеру),

заниженні самооцінки)                                           що приводить до неадекватних

                                                                                   реакцій дитини)

                                                     

                                               Соціально-економічні

                                        (соціальна нерівність (багаті чи

                                        бідні родини))

VІІ. Інформаційне повідомлення

Соціально – психологічний супровід

Після виявлення учнів «групи ризику» психологічна служба школи у співпраці з класними керівниками переходить до збирання додаткової інформації про особливості соціально-психологічних умов, в яких знаходиться кожна дитина. Таке поглиблене дослідження в першу чергу має на меті встановити первинну причину, яка призвела до того чи іншого негативного прояву в поведінці. Схема збору інформації: бесіда з учителями, які викладають у цьому класі, з метою вивчення характеру поведінки учнів під час уроків; бесіда з батьками; вивчення особливостей психофізіологічного розвитку дитини; вивчення даних про успішність учня, аналіз навчальних проблем; вивчення особливостей  статусу дитини в учнівському колективі (соціометричне дослідження, спостереження).Соціальний педагог спільно з практичним психологом виявляють позитивні та негативні впливи на особистість дитини, вікові, особистісні особливості дітей, їх здібності, інтереси, ставлення до школи, навчання, їх коло спілкування поза школою. Враховуючи отримані дані, практичний  психолог, соціальний педагог, класний керівник, заступник директора з виховної роботи розробляють спільний план індивідуального психолого-педагогічного супроводу учня «групи ризику».

Соціальний супровід здійснюється шляхом надання дитині різних видів психологічної допомоги, консультування, захисту інтересів дитині в органах державної влади. Тривалість соціального супроводу окремої дитини залежить від гостроти проблем, які існують, рівня розвитку адаптаційного потенціалу дитини, ступеня функціональної можливості дитини самостійно подолати труднощі, рівня розвитку зв'язків дитини з мікро-і макросередовищем. Соціальний педагог повинен бути головним посередником між дитиною і тими, хто її оточує: вчителями, класним керівником, адміністрацією, представниками міліції, суду, інших відомств, а також іноді і батьками або опікунами.

Психолог допомагає дитині чи родині, як правило, тоді, коли до нього звернулися. Нав'язувати допомогу, втручатися у внутрішній світ без запрошення він не може, тому що в психологічній роботі це неефективно і неетично.

      Професійна робота психолога та соціального педагога з дітьми «групи ризику» не повинна і не може замінити собою педагогічну роботу. Не тому, що психологи та соціальні педагоги не кращі вихователі, ніж вчителі. А тому що в підході до дитини або підлітка кожен з них діє своїми засобами і реалізує свої завдання: педагог задає систему загальних цінностей, моральних ідеалів особистісного розвитку; психолог контролює формування та оптимальне функціонування відповідних психологічних механізмів.

Класний керівник разом з соціально – психологічною службою:

- аналізує сукупності наявних даних про дитину, можливих причин її неблагополуччя, особливостей випадку дезадаптованості.

- Разом здійснюють розробку індивідуальних планів роботи з дитиною з метою надання комплексної (соціально-психолого-педагогічної) допомоги в її особистісному розвитку, успішній самореалізації.

-В напрямку корекційно – розвивальної роботи з такими дітьми класний керівник, а також вчителі предметними, педагог – організатор включають учня в соціально-корисні види діяльності (позакласна та позашкільна діяльність, громадські доручення, залучення до роботи в дитячих громадських організаціях, профільних факультативах, гуртках).

- Сприяють гуманізації міжособистісних відношень в класному колективі для виключення ізоляції дезадаптованих дітей.

- Надають індивідуальну допомогу в значущій діяльності, ліквідації прогалин у знаннях, створенні ситуацій успіху під час навчання.

- Сприяють професійному визначенню дітей. Здійснюють соціально-психологічну підтримку підлітків та їх батьків.

Методи педагогічної корекції девіантних учнів

Переконання

Переключення

Обмеження

Заохочення і покарання

Змагання

Прохання

Порука

Переосмислення своїх переваг і недоліків

Організація успіхів у навчанні

Моральна підтримка

Пробудження гуманних почуттів

Схвалення колективом

Доручення

Позитивна перспектива

VІІІ. Практична частина.

Вправа «Ситуації».

Хід проведення: Перед вами – педагогічні ситуації. Ознайомившись з їх змістом, потрібно з перелічених варіантів реагування обрати, на вашу думку, найправильніший з педагогічної точки зору. Якщо жоден із варіантів вам не підходить, напишіть, будь ласка, свій.

Ситуація 1.

Ви розпочали урок, усі учні заспокоїлись, настала тиша, але раптом у групі хтось голосно засміявся. Ви вражено дивитесь на учня і запитуєте про причину його сміху. Він, дивлячись Вам у вічі, заявляє: «Мені завжди смішно дивитися на Вас і хочеться сміятись, коли Ви починаєте вести заняття». Як ви відреагуєте на це? Оберіть підходящий варіант із запропонованих:

1.      «Ти ба!».

2.      «А що тебе смішить?».

3.      «Ну то й нехай!».

4.      «Ти що, дурник?».

5.      «Люблю веселих людей».

6.      «Мені приємно, що я радую тебе».

7.      Свій варіант _______________________________________________________.

Ситуація 2.

            На початку навчального року чи вже після того, як Ви провели декілька занять, учень заявляє Вам: «Я не думаю, що Ви як педагог зможете нас чогось навчити».

            Як ви відреагуєте на це? Оберіть та позначте підходящий варіант:

1.      «Твоя справа – вчитись самому, а не учити вчителя».

2.      «Таких, як ти, я звісно, нічого не навчу».

3.      «Можливо, тобі краще перейти в інший клас чи вчитися в іншого вчителя?».

4.      «Тобі просто не хочеться вчитися».

5.      «Цікаво, чому ти так вважаєш?».

6.      «Давай поговоримо про це детальніше. У моїй поведінці, мабуть, є щось таке, що дає тобі підстави так думати?».

Ситуація 3.

            Учитель дає учню завдання, а той не хоче його виконувати і при цьому заявляє: «Я не хочу цього робити!».

            Якою має бути реакція вчителя?

1.      «Не хочеш – змусимо!».

2.      «Навіщо ж ти тоді прийшов учитися?».

3.      «Ну, то й гірше для тебе, залишайся неуком. Твоя поведінка схожа на поведінку людини, яка на зло своєму обличчю хотіла відрізати собі носа».

4.      «Ти розумієш, чим це може для тебе скінчитись?».

5.      «Поясни, будь ласка, чому?».

6.      «Давай сядемо і поговоримо, може, твоя правда».

«Свій варіант _____________________________________________________

Ситуація 4.

Учень говорить: «На два наступні Ваші уроки я не прийду. Я хочу сходити на концерт молодіжної групи (інший варіант)».

            Як Ви маєте відповісти?

1.      «Тільки спробуй!».

2.      «Наступного разу тобі доведеться прийти на навчання з батьками».

3.      «Це – твоя справа, тобі ж складати іспит».

4.      «Мені здається, ти дуже серйозно ставишся до занять».

5.      «Можливо тобі взагалі краще облишити навчання?».

6.      «А що ти збираєшся робити далі?».

7.      «Мені цікаво, чому концерт для тебе цікавіший, ніж заняття у школі?».

8.      «Я тебе розумію: відпочивати з друзями, відвідувати концерти, звісно, цікавіше, ніж навчатися. Але я хотіла б знати, чому це так саме для тебе?».

Свій варіант ______________________________________________________

Ситуація 5.

Учень, побачивши вчителя, коли той заходить у клас, говорить йому: «Ви виглядаєте дуже втомленим та змореним».

            Як на це має відреагувати вчитель?

1.      «Я гадаю, що це невихованість, робити мені такі зауваження».

2.      «Так, я погано почуваюся».

3.      «можливо, тобі знайти іншого вчителя?».

4.      «Я сьогодні погано спала, у мене дуже багато роботи».

5.      «Не хвилюйся, це не завадить нашим заняттям».

6.      «Ти – дуже уважний, дякую за турботу!».

Свій варіант ______

Ситуація 6.

                   Учень говорить учителю: «Я знову забув принести зошита (виконати домашнє завдання тощо)».

                   Як треба відреагувати на це?

1.      «Ну ось, знову!».

2.      «Ти не вважаєш це проявом безвідповідальності?».

3.      «Думаю, що тобі потрібно почати ставитися до справи серйозніше».

4.      «Я хотіла б знати, чому?».

5.      «Ти, мабуть, ніяк не міг організувати це?».

6.      «Як ти вважаєш, чому я щоразу нагадую тобі про це?».

Свій варіант ______________________________________________________

ІХ.  Вправи для роботи з девіантними підлітками.

Девіантні підлітки , як правило мають труднощі у вияві агресії соціально прийнятним способом, неадекватну самооцінку, неприйняті в колективі або конфліктують з однолітками. Розглянемо кілька вправ для роботи з ними.

Вправа «Самокритика»

Мета:  навчання об'єктивно оцінювати свої якості; усвідомлювання власних слабких сторін; формування адекватної самооцінки.

Вчитель: Кожен учасник отримує  модель-малюнок сніговика, на якому записує свої «мінуси» — негативні якості і зачитує написане вголос.

Обговорення:

-  Які труднощі виникали у вас упродовж виконання вправи?  Приймайте свої недоліки. Визнайте, що вони  —  ваша відповідь на якусь потребу, і зараз ви шукаєте спосіб задовольнити цю потребу. Тому з любов'ю попрощайтеся зі старою негативною поведінкою. Зумійте побороти свої вади за допомогою гарячих, лагідних промінців вашого серця, здатних розтопити все негативне.(Діти накривають малюнок  сніговика аркушем із сонечком, на промінцях якого написані позитивні риси.)

Вправа «Спокійні та агресивні відповіді»

Мета: формування адекватних реакцій у різних ситуаціях.

Вчитель: Кожному учаснику пропонується продемонструвати в заданій ситуації спокійні, впевнені та агресивні відповіді. Для кожного учасника використовується лише одна ситуація.

Ситуації:

  друг розмовляє з вами, а ви вже хочете йти;

  ваш колега відволікає вас від важливої справи, ставить запитання, які заважають працювати;

  вас хтось дуже образив.

Вправа «Дражнилка»

Психолог.  Трапляється, що діти навмисно чи випадково називають одне одного образливими словами, дратуються. Один починає, а інший у відповідь говорить грубощі просто від образи, обурення і незнання, як реагувати на це.Я хочу  навчити вас ще одного чудового способу, який дозволяє і дітям, і дорослим завжди залишатися навершині мудрості. Наприклад, часто буває так: один хлопчик говорить іншому: « Ти дурень!». А інший відповідає: «Сам дурень!». Ви знаєте такі випадки?

А зараз  послухайте, як вчинила мудра людина у відповідь на образливі слова «Ти дурень!». Вона спочатку подумки порахувала до десяти, а потім весело відповіла: «У всіх казках Іван-Дурник виявляється наймудрішим, стає найбагатшим і щасливим. Тому спасибі за комплімент і добрі побажання».

Отже, спочатку порахуємо до 10, потім відповідаємо спокійно або весело.

Давайте потренуємося. Я вам зараз говоритиму образливі фрази, а ви будете мені відповідати. Пам‘ятайте про те, що перш ніж відповісти, треба зробити паузу, тобто порахувати до 10.

Психолог називає: «Ти  -  чайник!», «Ти  -  сіра миша!», «Ти  -  тюхтій» тощо. Діти намагаються відповідати, дотримуючись правила (за необхідності ведучий допомагає знаходити у дражнилці щось позитивне. Наприклад: чайник  -  це символ затишку, взимку про гарячий чай усі мріють; миша  -маленька і вертка, завжди мріяла бути такою). Потім дітям пропонується пригадати образливі дражнилки і колективно придумати позитивну відповідь. Звернути увагу дітей на найвдаліші відповіді

Вправа «Листок гніву»

Мета:    показати  різні  ефективні  способи вираження своїх негативних емоцій.

Обладнання: листи паперу.

Час виконання: 15 хв.

Ведучий пропонує  різні способи вираження своїх негативних емоцій: можна комкати, рвати, кусати, топтати, штовхати листок гніву до тих пір, поки дитина не відчує, що це почуття зменшилася і тепер вона  легко з ним впорається.  Після цього попросіть остаточно впоратися зі своїм гнівом, зібравши всі шматочки "гнівного листа" і викинувши їх у смітник. Як правило, у процесі роботи діти перестають злитися і ця гра починає їх веселити, так що закінчують її зазвичай в хорошому настрої.

Примітка. "Листок гніву" можна виготовити самим. Якщо це буде робити сам дитина, то вийде навіть подвійне  опрацювання його емоційного стану. Отже, запропонуйте дітям  уявити, як виглядає  її  гнів: якої  він форми, розміру, на що або на кого схожий. Тепер нехай  діти  зобразить  цей  образ на папері. Далі для розправи з гнівом (як описувалося вище) всі способи хороші!

Вправа «Друкарська машинка»

Мета: Інтеграція групи

Учасники сідають у коло. Вчитель готує слова, які будуть друкуватись. Призначає, хто якою буквою буде. Називає слово по буквах, а буква має плеснути в долоні. Вчитель ще раз називає слово, а учні ще раз плескають одночасно.

Розминка «Булочка з корицею»

Мета: зняття емоційної напруги та втоми.

Час виконання: 5 хв.

Ведучий запитує у дітей, хто любить булочку з корицею. Ці  учасники виходять в коло і беруться за руки. «Хто любить з шоколадом?»  - Приєднується до них, «Хто з родзинками?» Теж приєднується і т.д. до останнього учасника. Таким чином, взявшись  за руки,  діти утворюють шеренгу. Ведучий  бере за руку крайнього і намотує всіх інших. Коли діти опиняться щільно притиснутими один до одного, мають деякий час постояти.

Х.Підсумки